 |
| Микола Миколайович Благовєщенський |
Народився Микола Миколайович Благовєщенський у 1893 році в родині священика (що навіть видно з його прізвища). Місце народження: село Луньова Массальского району Калузької губернії. Навчався в духовній семінарії, яку закінчив у 1910 році.
З 1910 по 1915 рік Микола Благовєщенський навчався на медичному факультеті Варшавського університету.
У 1915–1918 роках М. М. Благовєщенський працює лікарем-бактеріологом у ростовської клініці Ростовського бактеріологічного інституту під керівництвом В. А. Барикіна.
З 1918 по 1928 рік працює в Казані під керівництвом В. М. Арістовского в Казанському бактеріологічному інституті і на кафедрі мікробіології Казанського університету. Публікується в «Казанському медичному журналі». Казанські роботи присвячені Благовєщенського сибірці, туберкульозу, дифтерії, скарлатині, спірохетозу, кокової інфекції. Одержав звання професора.
У 1929 році Микола Миколайович Благовєщенський опублікував монографію «Про місцевий імунітеті». Робота одержала широке визнання і актуальна у наш час.
У 1930 році Микола Миколайович був запрошений для роботи в Донецький медичний інститут і прийняв це запрошення. Він відкриває в інституті кафедру мікробіології і стає першим її керівником.
За час роботи в Донецькому медичному інституті Микола Благовєщенський опублікував 79 робіт в «Анналах Мечниковського інституту», «Журналі мікробіології, епідеміології та імунології», «Мікробіологічному журналі», «Експериментальній медицині», «Міжнародному архіві експериментальної медицини». Роботи присвячені профілактиці інфекцій, імунології, зокрема вивченню патогенезу інфекцій, імунітету та проблемі бацилоносіння.
30 грудня 1937 року, під час сталінських репресій, микола Миколайович Благовєщенський був заарештований. Звинувачення полягало в тому, що Благовєщенський є сином священника та має зв'язки за кордоном, зокрема публікується в Парижі і Брюсселі, займається шкідництвом у галузі охорони здоров'я.
5 вересня 1938 Військова Колегія Верховного Суду СРСР винесла смертний вирок. Того ж дня Микола Миколайович Благовєщенський був розстріляний. Він був посмертно реабілітований 30 листопада 1957 року, коли Військова Колегія Верховного Суду СРСР переглянула справу Благовєщенського і не знайшла в ньому складу злочину та скасувала вирок 1938 року.
На честь Миколи Миколайовича Благовєщенського створені меморіальні дошки у навчальному музеї кафедри мікробіології Донецького медичного університету та на будівлі міської лікарні № 1, де знаходилася кафедра, коли там працював Благовєщенський. Донецька телестудія у 1995 році зняла документальний фільм про Благовєщенського «Правда через роки».
Родина Миколи Миколайовича Благовєщенського
Дружина — Єльська Софія Янівна (1897–1962) — ботанік-селекціонер, учениця Миколи Вавилова, в роки німецької окупації — учасниця підпільного руху.
Старший син — актор і режисер Краснодарського драматичного театру, в 1942 році заарештований на фронті, засуджений і відправлений до табору ГУЛАГу як син «ворога народу», де й помер. Реабілітований посмертно в 1958 році Військовою Колегією Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину.
Дочка — Благовєщенська Ірина Миколаївна (27 липня 1926 Казань Татарська АРСР РРФСР – 1999 Донецьк Україна) — доктор медичних наук, завідуюча відділом фізіології та гігієни праці підлітків НДІ Медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості Міністерства охорони здоров'я України. Зберегла прізвище репресованого батька протягом всього свого життя, на відміну від його сина Віктора.
Син — Єльський Віктор Миколайович (нар. 19 липня 1933 Новоросійськ Краснодарський край) — завідувач кафедри патологічної фізіології Донецького медичного університету імені М. Горького, член-кореспондент Академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор. Змінив прізвище на прізвище матері (Єльська), щоб не показувати зв'язок із репресованим батьком. Був Сталінським стипендіатом в роки навчання в інституті, потім у 70-і роки XX століття очолював партком інституту (КПРС). Зв'язок зі своїм батьком, Миколою Благовєщенським, замовчував до кінця вісімдесятих. Після офіційної реабілітації батька активно бере участь у всіх вшануваннях його пам'яті.
