Іван Ісидорович Гвай — радянський і український конструктор ракетної зброї, інженер-полковник інженерно-артилерійської служби, один із конструкторів "Катюші", лауреат Сталінських премій (1941, 1942).
Народився 13 грудня у місті Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). У 1925 році закінчив Катеринославський залізничний технікум і вступив до Катеринославського інституту інженерів залізничного транспорту, після третього курсу був направлений до Вищої військової електротехнічної школи комскладу Робітничо-селянської Червоної Армії (РСЧА).
Після закінчення академії Іван Гвай працював інженером у Газодинамічній лабораторії (ГДЛ). Після організації на базі ГДЛ і ГВРР (Група вивчення реактивного руху) у жовтні 1933 року Реактивного науково-дослідного інституту переїхав до Москви і почав працювати у РНДІ.
Під керівництвом Гвая була створена установка для ракетних снарядів "Флейта", призначена для літаків І-15, І-16. У 1937-1938 рр. "Флейта" була взята на озброєння і у 1939 році успішно застосована у боях на Халхін-Голі.
У 1939-1941 рр. була розроблена пускова установка для реактивних снарядів на базі вантажного автомобіля ЗіС-6 — БМ-13, яка у подальшому стала відома як "Катюша". БМ-13 було взято на озброєння 21 червня 1941 року.
Ступінь кандидата наук іван Гвай здобув без захисту дисертації. Коли Іван Ісидорович прийшов до ВАК, його запитали: "А де ж Ваша дисертація?". У відповідь члени комісії почули: "Стріляє на фронті!". Іван Гвай став прототипом головного героя роману Лева Шейніна "Військова таємниця".
Помер Іван Ісидорович Гвай від серцевого нападу 22 липня 1960 року. Похований на Новодівочому кладовищі.
