Лев Йосипович Юркевич (іноді Левко Юркевич) — український політичний діяч, публіцист, теоретик марксизму, літератор, син заможного лікаря з гурту «українців польської культури», що виник під впливом Володимира Антоновича.
Народився у 1884 році у селі Кривому Сквирського повіту Київської губернії. Друкувався Лев Юркевич під псевдонімами Рибалка, Ніколєт, Причепа, Псалмоспівець і Юрій Стрижавський. Про дитячі роки Лева Йосиповича майже не збереглося відомостей. Закінчив Подільську духовну семінарію у 1903 році (за іншими джерелами у 1902 р.). Разом з Липинським Юркевич входив до українського студентського гуртка, який у 1901-1902 рр. заснували ополячені українці римо-католики, переважно учні першої Київської гімназії. Після закінчення Подільської духовної семінарії вступив до Київського університету, а у 1904 році став членом Революційної Української Партії (РУП). Як відомо, на другому з'їзді РУП трансформувався в Українську соціал-демократичну робітничу партію і Юркевич був обраний кандидатом у члени ЦК цієї партії.
Після першої російської революції 1905-1907 рр. Юркевич став одним із лідерів українських соціал-демократів і співзасновником партійної видавничої спілки "Дзвін". Потім він видавав щомісячник партії "Наш голос", газети "Праця", "Робітник", був ініціатором заснування і головним спонсором громадсько-політичного літературного журналу "Дзвін". Сам друкувався у "Дзвоні" під псевдонімом Л. Рибалка.
У 1915-1916 рр. Юркевич був видавцем і редактором неперіодичного часопису "Боротьба" органу закордонної групи української соціал-демократії.
У 1907 році Лев Йосипович Юркевич виїхав за кордон, де закінчив університетську освіту, розпочату1903 року в Київському університеті. З того часу постійно жив за кордоном: у Швейцарії, Франції, а потім у Женеві. Після революції 1917 року повернутися в Україну, але помер у Москві 1917 або 1918 року (точна дата і рік смерті невідомі).
Лев Юркевич належав до ортодоксального українського марксизму, за постулатами наближеного до російського більшовизму, однак критикував Леніна, і більшовиків за централізм і великодержавний шовінізм. Відстоюючи ідею української пролетарської революції, він був прихильником української автономії - окремої пролетарської, але української партії; виступав проти українського міщанства та орієнтації на Австрію й Німеччину. Через це Ленін вважав Юркевича одним зі своїх найнебезпечніших супротивників у національному питанні і у праці "О праве нации на самоопределение" називав Юркевича українським націонал-соціалістом, який змішував поняття самовизначення з сепаратизмом та українським дрібним буржуа, який плететься у хвості націонал-лібералізму і розбещує робітничий клас націонал-ліберальними ідеями. Юркевич, у свою чергу, у передмові до книжки Левинського "Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині" не погоджується з Леніним, пише, що за Леніним "право нації на самовизначення аж до відокремлення означає право, на яке ніхто не має права".
