Володимир Степанович Іконников (інколи Іконніков) — український історик та педагог, джерелознавець, професор Київського університету, автор праці "Опыт русской историографии" - своєрідної енциклопедії архівів, зібрань, бібліотечних колекцій та основних видів джерел зі східноєвропейської історії.
Народився 21 грудня 1841 року в Києві. Матір Іконникова рано померла, батько був відставним військовим у чині майора, героєм війни. У 1851-1852 рр. навчався в 1-й гімназії, деякий час всупереч власному бажанню вчився у Володимирському кадетському корпусі в Києві. Потім навчався в університеті на історико-філологічному факультеті, на який вступив одразу на другий курс, оскільки слухачем він став ще під час військової служби. У червні 1865 року Іконников отримав диплом і його офіційно зарахували в стипендіати для отримання професорського звання. Наукова праця Володимира Іконникова називалась "Громадські діячі XVI століття". Він зображував далеко не найкращі сторони побуту, що сподобалось не всім, тому Іконников був змушений залишити Київський університет. І ось тоді почалась його, як він висловлювався, "харківсько-одеська мала одіссея". В Імператорському Новоросійському університеті (тепер Одеський національний університет імені І.І. Мечникова) Володимир Степанович успішно витримав магістерські іспити, однак у Харкові йому це не зарахували. Він повернувся до Одеси і там почав збирати матеріали для дисертації. У 1867 році захист відбувся. А вже у 1869 році Володимир Іконников захищає докторську дисертацію на тему "Досвід дослідження про культурне значення Візантії в російській історії". Як висловився один з його опонентів, у цій дисертації Іконников "перевдягнув" стародавню Русь з ряси у фрак.
У 1871 році наукова кар'єра Іконникова сягає вершини - він став ординарним професором Київського університету, де викладав сорок років. У 1877-1880 рр. та у 1883-1887 рр. - декан історико-філологічного факультету Киівського університету (тоді університет Святого Володимира). У 1881-1883 рр. - член Ради Колегії Павла Галагана. Володимир Іконников був одним із засновників товариства Нестора Літописця, а у 1874-1877 рр. та у 1893-1895 рр. - його головою.
З 1918 по 1921 очолював Комісію для розбору давніх актів. У 1921 р. його обрали академіком Української академії наук (УАН), де він очолював Комісію для видавання пам’яток новітнього письменства та Археографічну комісію.
Помер 26 листопада 1923 року, похований на Щекавицькому кладовищі.
Цікаві факти:
- У студентські роки учнем Володимира Іконникова був Михайло Грушевський. Писав під його керівництвом наукову роботу, але потім перейшов під крило Володимира Антоновича. Іконников не любив, як він говорив, "українофілів" і був проти Антоновича, виступав проти Михайла Драгоманова. І взагалі він був проти українського руху і, як він висловлювався, "малорусского наречия". Він любив Київ, любив Україну, але якось по-іншому ставився до українців.
