 |
| Олексій Бабенко |
Олексій Федорович Бабенко (25.03.1923–06.12.1996) — радянський льотчик-випробовувач, заступник командира ескадрилії, майор. Герой Радянського Союзу (29.08.1955), полковник запасу (з 1978).
Народився Олексій Бабенко 25 березня 1923 року в місті Миргороді в сім′ї робітника. У 1940 році закінчив Миргородську середню школу №1 імені Панаса Мирного і вступив до Чугуївського військового льотного училища, котре закінчив наприкінці 1941. Молодий льотчик прагнув піти на фронт, але його залишили в тилу, як вмілого і досвіченого спеціаліста.
Протягом всієї війни Олексій Федорович готував льотчиків Червоної Армії. Хоча йому так і не довелося брати безпосередню участь у боях проти німців, він зробив вагомий внесок у перемогу над ворогом.
У післявоєнні роки Олексій Бабенко продовжував службу в авіації, передаючи свої знання і досвід молодим льотчикам.
Олексій Федорович одним із перших оволодів технікою пілотування вітчизняних вертольотів. Працюючи в складних метеорологічних умовах, він демонстрував залізну витримку, блискучу майстерність, винахідливість, особисту мужність і відвагу.
А.Ф. Бабенко першим на вертольоті МІ-4 дістався Північного полюсу. Це сталося 1954 року.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1955 року за мужність і відвагу, проявлені при виконанні відповідальних завдань уряду СРСР, майору О. Ф. Бабенко присуджено звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 10792).
З 1978 року полковник А.Ф. Бабенко — в запасі.
Останні роки життя Олексій Федорович Бабенко проживав у Москві, де і помер 6 грудня 1996 року. Похований на Троєкуровському кладовищі.
Матеріали про героя зібрані в музеї Миргородської середньої школи №1, де він навчався.
Нагороди:
- Медаль "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу (медаль № 10792).
- Орден Леніна.
- Орден Жовтневої Революції.
- Два Ордена Червоної Зірки.
- Медалі.
