Ненадкевич Євген Олександрович

Євген Олександрович Ненадкевич (1882–1966) — український літературознавець, педагог, шевченкознавець.

Народився 17 грудня 1882 року в с. Довгалівка Білогірського району Хмельницької області в сім'ї священника. У 1907 році закінчив Петербурзьку духовну академію. З 1907 по 1919 р. викладав російську мову і літературу в середніх школах Кременчука та Житомира. З 1919 р. доцент, а з 1927 професор історії української та зарубіжної літератури Волинського інституту народної освіти в Житомирі. З 1930 по 1933 рік професор історії української літератури Ніжинського педагогічного інституту.

З 1934 по 1947 р. викладав зарубіжну літературу в Мордовському, Пермському та Іванівському педагогічних інститутах.

У 1941 р. затверджений ВАКом у вченому званні доцента, а в 1943 р. після захисту кандидатської дисертації йому присвоєно вчений ступінь кандидата філологічних наук.

З 1939 по 1947 р. читав курси історії української та білоруської літератури у Московському Державному університеті ім. М.В. Ломоносова та Московському педагогічному інституті.

З 1945 по 1949 р. академічний пенсіонер, а з 1950 р. звичайний пенсіонер.

Науково-дослідницьку роботу в галузі історії української та зарубіжної літератури проводив з 1924 року. Перша робота про творчість О. Кобилянської надрукована у 1919 році (ж."Світець", м. Житомир).

Праці:
"Творчість Т.Г. Шевченка після заслання (1857-1858)" (Київ, 1956).
"З творчої лабораторії Т.Г. Шевченка. Редакційна робота над творами 1847-1858 рр." (Київ, 1959).

Статті про творчість Тараса Шевченка:
"Три великі поети слов'янства: Міцкевич, Пушкін, Шевченко перед пам'ятником Петру I" (1929), "Про Москалеву криницю Шевченка" (1932), "Шевченко в школі" (1939), "Шевченко і російська революційна демократія" (1948), "Шевченко і Щепкін" (1957), "Поетичний епілог творчості Шевченка" (1959).