 |
| Семен Лаврик |
Семен Семенович Лаврик (1915–1990) — український лікар-гематолог, член-кореспондент АН УРСР (1979), автор низки праць про переливання крові при травмах, гемотрансфузійному шоку тощо. Заслужений діяч науки УРСР (1975).
Біографія Семена Лаврика
Народився Семен Лаврик 20 жовтня (2 листопада) 1915 року в селі Велика Слобідка (тепер Кам’янець-Подільський район Хмельницької області). Початкову школу закінчив у рідному селі, потім — семирічну школу в селі Баговиця, після закінчення якої вступив до Кам’янець-Подільської медичної школи (нині — Кам’янець-Подільське медичне училище). Після закінчення навчання у середній школі Семен Семенович Лаврик вступив до Вінницького медичного інституту, який закінчив у 1940 році.
З 1941 року, коли розпочалася війна, Семен Семенович — лікар діючої Червоної Армії, потім — начальник госпіталю 3-го Білоруського і 1-го Українського фронтів.
У 1946–1950 роках Семен Лаврик обіймає посаду директора Львівського науково-дослідного інституту переливання крові.
У 1954–1960 рр. — перший заступник міністра охорони здоров’я УРСР; У 1960–1970 рр. — директор Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові. У 1970–1984 рр. працював на посаді ректора Київського медичного інституту.
Семен Семенович Лаврик жив у Києві, де і помер 7 липня 1990 року. Похований на Байковому Кладовищі.
Наукова діяльність Семена Семеновича Лаврика
У 1966 році С.С. Лаврик захистив докторську дисертацію на тему “Консервування кісткового мозку глибоким заморожуванням”. Він є автором понад 160 наукових праць, у тому числі двох монографій, про переливання крові при травмах, гемотрансфузійному шоці та ін. Вперше в нашій країні під керівництвом Семена Лаврика був розроблений метод аутотрансплантації кріоконсервованого кісткового мозку онкологічним хворим. Семен Семенович Лаврик був головою Українського наукового товариства гематологів, заступником редактора Великої медичної енциклопедії.
Премії Семена Лаврика
Семен Семенович Лаврик був удостоєний таких державних премій:
- 1977 — премія імені Олександра Богомольця АН УРСР;
- 19 грудня 1992 року (посмертно) — Державна премія України в галузі науки та техніки за цикл праць «Створення наукових основ та методів кріоконсервування клітинних суспензій і їх застосування у медицині» (разом із групою учених, серед яких Аполлон Білоус, Анатолій Гольцев, Галина Лобинцева, Володимир Луговий, Віктор Моїсеєв, Георгій Когут, Олексій Воротілін).
